— Чому ти не любиш обійматися, Лікарю?
— Я не довіряю обіймам. Вони вигадані, щоб сховати обличчя.

Я готуюся до благородної війни.
Я спокійний, я знаю таємницю, знаю, що буде, і я знаю, що ніхто мене не зупинить, навіть я сам.

Будь разом із натовпом. Люблю натовп.

Декому можна пояснити лише кулаками.

Той, хто шукає свою дорогу, повинен розуміти, що на початку завжди буде роздоріжжя.

Господи, за що? Ми ж домовились! Нехай інші старіють, а не я!

— Куди ти дзвонив?
- Далеко
- Богу?
- Ні. У Лондон.
— Бог  живе у Лондоні?
- Ні, там живе моя мама.
- Твоя мама - Бог?
- Лорелай...
- Бог - Жінка!

- Вогонь - єдиний засіб?
- Так.
- Клас! Витягнути дитину на галявину та підсмажити. Сусіди аплодуватимуть. Точно.

Іноді найкращим доводиться найважче.

- Знаєш, що таке вірус?
- Вірус?
- Ну так. Вірус.
— Це така форма життя?
- Ні.
- А що?
— Це така форма смерті.