Була одна дівчина. Блондинка, витончена... пахла зефіром та обіцянками.
Хто б ти не був, куди б не йшов, хтось у цьому місті хоче убити тебе.
Ти, як Лексі, відчуваєш непотрібні почуття до непотрібних людей.
Влада тисне тих, у кого її немає.
Знаєш, як важко мститись, коли ворог змінюється кожні 5 хвилин?
— Я відмовляюся від будь—яких переговорів, доки ви не припините дискримінацію громадян ромської національності.
— Та кому вони нахрени потрібні — твої цигани.
— Ось він, великодержавний шовінізм у дії. Забули, хто для вас Куликовську битву виграв?
— Невже цигани?
— А це до нас взагалі ненависті не приховує. Здійснює антициганську пропаганду серед американського населення.
— А за що вас любити? Що ви взагалі за така нація? Де ваше коріння?
— Ну звичайно, тільки ви богообраний народ, а решта недолюдини, гої!
— До речі, щодо гоїв — це ви, євреї, справді загнули, самі що краще?
— Ну що ти, братику, вони не найкращі, вони єдині, а решта повинні їм прислуговувати. Але один прокол у них вийшов — Христа розіп'яли?
— Самі породили, самі й розіп'яли! Це наші суто єврейські розбирання, гоям не зрозуміти.
— Ти що, мого Христа в євреї записуєш?
— А ти як думав, якщо тато — єврей, мама — єврейка, то дитинка — російська?
— Тато в нього голуб!
Усі можуть жити вічно, якщо не робити дурниць. Хіба це не страшно? Ви ніколи не зробите нічого дурного чи сміливого, чогось вартого...
Імовірність — це страх, виражений у числах, що допомагає невпевненим у собі людям ховатися за незначними числами.
Якщо ти захочеш продати мої органи – продай мої губи.
Якщо ти їх ніколи не будеш цілувати, то навіщо вони мені?
Якщо ти захочеш продати мої органи, то продай, будь ласка, моє дурне серце.
Воно розбите і плаче — мені не потрібне таке серце.
Коли ти захочеш продати мої органи — тільки не продавай мої очі! Я дивитимусь на тебе з небес.
Залиш, кохана, мої очі.
Жінку не треба розуміти, її треба любити.
(Жінки не хочуть, щоб їх розуміли, вони хочуть, щоб їх любили.)