Ми люди. Ми робимо помилки. У нас є вади.

Знаєш, Мотя, у житті не все виходить, як нам хочеться.

— Куди ви, містере Гендальф?
— Скласти компанію єдиному, хто зберіг тут залишки розуму.
— Це ж кому?
- Самому собі.

— Я більше не чую лопати за стіною... Ти допоможеш мені?
- Допомогти з чим?
- З усім. З усім цим хаосом, грібаним життям, бізнесом... Я знайшов тебе, а ти знайшла мене — ми допоможемо одне одному.

- Ми - люди. А коли людям щось дуже треба, вони брешуть.
- Чому?
— Наприклад, так можна стати президентом.

Дуже важко знайти надійних людей.

А ворога треба розуміти. Адже війна — це не просто хтось кого перестріляє. Війна це хто кого передумає.

Є деякі речі, які люди не визнають тому, що їм не подобається, як це звучить: Я самотня! Це правда! Самотність відчутна!»

Ідея реальна, а матерія ілюзорна.

У світі нескінченно одиноких людей. І відбувається стільки всього сумного, з чим люди не вміють упоратися самі. Ось чому і сьогодні я даю напрокат кішок тим, хто самотній, щоб вони змогли залікувати дірки у серцях людей.