Вона танцівниця, що не танцює і живе з художником, який не малює.

І все змінюється в одну мить... ми залишаємо минуле позаду і на шаленій швидкості мчить у невідомість — наше майбутнє. Ми їдемо якнайдалі в спробі знайти себе або втратити себе, досліджуючи задоволення вдома. Проблеми починаються тоді, коли ми не хочемо змін і чіпляємося за старі звички, але якщо ми чіпляємося за минуле так сильно — майбутнє може й не настати... доки смерть нас не розлучить.

Брехати батькам — це, звичайно, правильно, але перед смертю можна і відступити.

Нині бути родичами складніше, ніж бути ворогами.

Здається, ми порушуємо закони гравітації.

О, ти дзвониш дівчині? Якщо ти дзвониш дівчині, то скажи їй: "Слухай, ти славна баба, я славний мужик".

— У нас стільки спільного.

— Депресія, самоприниження...

— І він знає, що нічого фізичного в нас не буде.

— Я сподіваюся, що ти передумаєш.

— Не передумаю!

— Може, хтось розповість веселу історію, яка підходить до обіду?

— Для цього обіду підійде лише сумна історія …

Зрада така річ. Ви ніколи не зрозумієте причину, з якої вона була здійснена.

Якщо важко подолати страх і бути чесним із собою, то не вийде і контакту з партнером, це абетка, я знаю, як страшно віддатися і довіритися іншій людині, але результат того вартий.