— Брате, хіба можна відмовитись від характеру?
— Ні, звичайно, ні.

У всьому винні нав'язливі популярні пісеньки... і... розпусники.

— Не можу уявити, щоб Моне почервонів.
— Він малює краєвиди.

Ми всі приймаємо якісь рішення, головне при цьому залишатися щасливим.

Капітане! Цього ***а у Химках бачив, дерев'яними членами торгує.

Біль, втрати - формують нас так само, як щастя та любов. Чи це мир чи стосунки, всьому відміряний термін. Все кінчається.

... і все гірше й гірше стає. Але знай, прийде день, коли ти прокинешся, і все опиниться у минулому. Як шкіра у ящірки відскакує, так і від тебе все відскочить і залишиться тільки гарне.

Якщо ми на їхню організацію не відповімо своєю організацією, все пройде неорганізовано.

Ти тільки поглянь, вони ніби свіжі краплі роси, вкриті в долонях листя, даровані небесами, кружляють, ведуть хороводи, гойдаються і вислизають... Вони ніби справжні перли, іскряться, заливистим сміхом... Тільки б нам не позбутися... Цих зірочок на Землі.

- Ну, за що? [Хором]
- Давайте - за дідуся Шекспіра...
- В сенсі?
- Він писав: "Все добре, що добре закінчується".
— Тоді за мою бабусю Євдокію.
- В сенсі?
— Вона  казала:«Нічого, що будинок згорів, головне, що клопи перепочили».