- Можна задати тобі питання? Це дуже дивно звучить, але... Клер щаслива? Тобто, на твою думку, вона задоволена?
- Так, мені здається так, а що?
— Я дурно веду. Напевно тому, що це мій перший шлюб. Якщо ми прокидаємося вранці, а вона не каже мені, що щаслива до безумства, то я переживаю.
— Інтелектуальна розвідка-організація й боїться інтелекту... Якось не круто.
Стара перевірена філософія:«Пробач і забудь!»
Якби не я, ти вже став би димом над моргом.
Я вибачився б, але це взагалі не в моєму стилі!
Ось найбільша трагедія життя — щось завжди змінюється.
— А які плани на вечір?
- У мене жодних. А що є варіанти?
— Варіант один, тільки займатися ним треба вдвох.
- Який тонкий натяк.
— Я взагалі хотів за покупками з'їздити, але твій варіант мені подобається більше.
Головне правило, Семмі. Водій вибирає музику, пасажир мовчить у ганчірочку.
Я маю повідомити тобі жахливу звістку. У мене сьогодні в кафе повели рукавички... І я покохала іншого!