— Ми не бачилися скільки, триста, чотириста років? Ти нічого не пам'ятаєш, так?
— А що саме я маю пам'ятати?
- Ти великий Ван Хельсінг! Тебе навчали ченці та мулли від самого Тибету до Стамбула. Тобі опікується Рим, Ван Хельсинг, але, як і на мене, полює решта світу.
— Святий орден знає про тебе все, не дивно, що ти знаєш про мене.
— Так, але причина не лише в цьому. У нас давня історія знайомства, Гебріел. Ти не питав себе, чому тебе мучать моторошні кошмари? Жахливі сцени битв далекого минулого?
- Звідки ти мене знаєш?
— Хочеш, я трохи освіжу тобі пам'ять? Нагадаю деталі із грішного минулого!

— Навіщо ти прийшов у людство? Ти хочеш, щоб я почав убивати людей? Так раніше недовго. Хочеш, щоб у мене на жінку не стояв? Так ти цього досяг два дні тому.
- Я?
- Ти! Читав "Гаррі Поттера", Ізмайлов? Ти дементор. Ти висмоктуєш з людей радість і щастя життя. Знаєш, що в мене було до тебе, крім міцного сну? Волосся!

- Ви лікар. Навчіться вимовляти нормальні терміни, які здаються вам непристойними: пеніс, вагіна, анальний.
- Анальний - не непристойне слово.
- Так? Скажіть про це моїй дружині.

Знаєте, чому дурень це найсильніша карта в таро? Не тому, що їхній творець сам був блазнем, а тому, що дурень — це чистий лист, і тому що дурень може стати будь-ким.

— Ти збожеволів, ти знаєш про це?
— Для цього треба тренуватись все життя.

На життєвому шляху ти втрачаєш багато: мрії, друзів, ілюзії... Твоє серце ніби розбивається на дрібні шматочки... Головне — не втрачати віри... Весь час повторювати, що ніколи не пізно, що завжди можна розпочати спочатку... і тоді до тебе повернуться сили.

Моєму пронизаному серцю немає  на світі ліків.
Душа моя жалібно стогне, як сопілка в устах дервіша.
І без обличчя твого милого я як Венера без сонця
Або маленький соловушка без троянди нічний.
Поки читала вашого листа, сльози текли від радості.
Може, від болю розлуки, а може, від подяки.
Адже ви наповнили чистий спогад коштовностями уваги,
Скарбницю серця мого наповнили ароматами пристрасті.

— Ви дозор, а я — герой. Ну що, помчала?
- Тоді я на підхваті.
- Все, пізно.
- Що? Боїшся, я догоджу в капкан, відгризу собі лапу і ти до кінця днів зватимеш мене Культя, я посміхатись у відповідь, страждаючи від жахливих шрамів, найглибший з яких буде в душі?!
—...
— Вибач, розлютилася.

Іноді планувати не потрібно.

Хороші дівчатка вирушають до раю, а я хочу об'їхати весь світ.