Є й плюси. Якщо впадемо, то розіб'ємося на смерть. Я оптиміст.

З голови починати не можна — жертва швидко втрачається, не встигає зрозуміти, що сталося з нею.

Господи боже, я Паттінсон!

Мінус казок у тому, що вони призводять до розчарування. У реальному житті принц залишається не з тою принцесою. (Проблеми казок у тому, що вони налаштовують дівчину на розчарування – принци часом їдуть з іншою принцесою.)

Кохання - це сила, яку ви не можете контролювати.

Ще одна особливість страху. Іноді він росте разом із тобою. Або скручується пружиною, стискаючи все всередині.

«Ніколи» кажуть лише невдахи.

- Шефе, я готовий. Що мені робити?
— Чому не цирк?
- В сенсі?
— Чому не цирк, не завод, не таксопарк, крематорій? Що тебе на кухню понесло?

Я закоханий в Саммер, я люблю її посмішку, її волосся, люблю її коліна, її родимку у формі серця на шиї, люблю, як вона іноді облизує губи, перш ніж заговорити, люблю, як звучить її сміх, люблю, як вона виглядає, коли спить. Мені подобається, що я чую цю музику щоразу, коли думаю про неї. Мені подобається, як вона змушує мене почуватися так... Начебто все можливо. Ніби життя варте того. Я ненавиджу Саммер, ненавиджу її криві зуби, ненавиджу її стрижку з 60-х, ненавиджу її шишкуваті коліна, ненавиджу схожу на клопа пляма біля її плеча, і те, як вона слинить губи перед тим, як щось сказати, ненавиджу її сміх, НЕНАВИЖУ ЦЮ ПІСНЮ!

— Жанно, припини чавкати, ти дієш мені на нерви! Краще кури!
- Не можу я! На мені антинікотиновий пластир скрізь. Одна сигарета – і я в комі!
— Тоді, може, сигару?