- Я тебе поцілував.
- Я знаю. Я була там.

Іноді ти кажеш, просто щоб не було тиші.

Це в Америці алмази виблискують, а тут через них убивають.

— Якщо ти комусь про це розповіси, я тобі вуха на потилиці зав'яжу.
— У цьому місті всі такі агресивні?

Якщо у солдатів відсутня дисципліна, вина лежить на їхньому командирі.

Там, у Франції, я звик дивитися як вмирають люди, але не звик до виду вмираючих коней, вони важко вмирають.

— То який план?
- Розділяй і володарюй. Для початку потрібно відвернути їх чимось блондинистим.

— А твої батьки не турбуватимуться?
— Ні, я вже вагітна, що я ще можу наробити?

— Гарною справою треба пишатися. Але те, що довелося робити в Африці твоєму батькові... Він хоче все це забути, не хоче пишатися. Він не хоче пишатися тим, що вбивав.
— Я пишався б. Якби я воював, якби рятував товаришів.
— Я не сперечаюся, але подумай, яка потрібна мужність, щоб не пишатися цим.

— Відчекатися від Чака важче, ніж я думала. Може мені доведеться лікуватися від сексуальної залежності?