- Тяжко бути розумним, так? Ти дивишся на світ і знаходиш зв'язки між речами, випадковими речами... Ти думаєш:«чому ніхто цього не помічає, весь світ такий дурний?»
- Так.
- Ти один.
- Так.

— А запаси? Я не донесу все.
- Я понесу Гвен.
- Вона  важить удвічі менше.
— Хочеш, щоб я ризикнув безпекою королеви і щось ніс?
- Я візьму її.
- Вона  моя дружина.
— Я обережний.

- Льош, ну що ти від мене хочеш? Їдь.
— Леш, хто тобі дорожчий: друзі чи баби? Ось мені баби, але я, зауваж, сиджу тут!
– І я!..
– А мені друзі … Але можна я поїду? Будь ласка.

Ну, добре. Я пообідаю. Але без апетиту!

Смішно, так довго живеш у запереченні, що не бачиш сумну правду про себе, поки хтось не ткне тебе в неї носом.

- У мене є ідея.
- Добре.
— Навіть швидше за план.
— Звучить чудово.
— Але ти ще не знаєш його.
- Ну, чудово, що в тебе взагалі є план.

І не важливо, що принесе нам зміна пір року, але в нас завжди буде Париж!

Так, я ідіот. Але це не означає, що мені на тебе начхати, що я про тебе не думаю і не хочу тобі щастя.

Сьогодні у тебе, можливо, буде зустріч із долею, і ти маєш бути чудово одягнена.

Потрібно ненавидіти злочин, а не злочинця.