Вибач, що давно не писав, просто я щосили намагався не бути лузером.

Люди не можуть жити без віри. А нинішні готові повірити будь-що.

- Що? Про що ти думаєш?
- Я не хочу ускладнювати тобі життя.
— Ні, я... я... Усі твої складності мені потрібні.
— Я думаю мені краще піти...
— Тобі краще лишитися.

Чудово пам'ятати людину веселою.

Зміни це велика річ. Ти знаєш, що елементарні частки не завжди підпорядковуються законам фізики. Ними керує хаос, шанс, збіг. Вони стикаються один з одним десь у Всесвіті, і бабах! Енергія! Ми нічим від них не відрізняємось. Цим і прекрасний Всесвіт! Тож так весело!

— Може, сьогодні піти до неї і почистити килим?
— Тобі не здається, що то вже перебір?
- ТАК! Заради Бога, мені що треба показувати табличку« Сарказм» щоразу, коли я відкриваю рота?
- У тебе є табличка " Сарказм "?

— Поки не пізно, зіскочи з поїзда.
- Нічого від цього не зміниться.
— Спробуй, може, цим ти торкнешся її душі.
- Прощавай.

Не переносжу виду крові. Навіть від паперових порізів.

Хлопчиків у нас справді дефіцит, але не настільки...

Краще бути його повією, ніж твоєю дружиною!