— Я знаю, що можна без світла пограти.
— До підпільного гуртка демократичної опозиції?

Можливо, сталося щось погане — це було б добре.

- Тихіше! А то ці чудовиська прийдуть сюди!
- Вони не чудовиська, а просто тварини. І, до речі, травоїдні.
— Вони їдять траву, але тобі зроблять виняток!

Едію, я підвела тебе. Едія, я знаю, я зрадила тебе. Хіба ти не знаєш, що я щосили намагалася любити тебе як вмію. Я звільню тебе із цієї вежі. Заберу твій біль і покажу всю твою красу. Якщо тільки дозволиш повірити, що ми народжуємося невинними. Повір мені, Едію, ми досі невинні. Це легко. Ми всі спотикаємось. Це не важливо.

Маркіз повинен показувати людям приклад. Інакше навіщо потрібна аристократія?

Чим ближче тобі людина, тим важче оцінити її правдивість.

Я давно зрозуміла, що якщо ти не воюєш за те, у що віриш, то насправді ти ні в що не віриш.

Тільки не стріляйте будь ласка. У мене на кулі алергія – я одразу ж дірками покриваюся.

Це ж закон підлості. Тільки зі зупинки втечеш, автобус одразу й приходить.

Смерть не заважає любити.