— Це так старомодно...
— Ні, це класика.

Коли платиш за кохання, маєш на увазі вірність. Інакше ти переплатив.

Якщо чесно, я не можу зрозуміти, навіщо я веселюся, коли мені так сумно.

Такі нині часи: безумство – норма життя.

Вважається, що хворі на рак легень самі винні. Вони курять, значить заслужили смерть, хворі на рак легенів помирають від почуття провини.

І ось два закляті ворога та двоюрідний брат одного з них поспішають на інший кінець країни для боротьби із спільним противником — часом.

Так, це страшний підвал, в якому сатана зберігає всі свої овочі.

Ти мертвий, Карле. Ти говориш«Ні» життя. Тож ти й не живеш. Ти вигадуєш виправдання для людей навколо себе. Ти довгі роки займаєшся однією і тією самою нескінченною роботою. У тебе немає  дівчини, немає  жодної близької тобі людини. І ти втратив любов свого життя, тому що вона не могла бути з тим, хто не живе на повну.

Зі смертю впоратися не можна.

Я тримаю тебе. Тримаю. Неглибокі вдихи. Не думай потім фантазувати про це.