— А я вмію виконувати бажання. Хочеш, я виконаю для тебе якесь? Я вмію. Ось загадай, що тобі хочеться.
- Пива б.
— Ну, а якщо серйозно?
- Віскі. Чівас. 30-річної витримки.

Ти мій заклятий ворог, виходить, ближче ворога в мене друга немає.

— Тут лігво вади, мені тут не місце.
— Друг, ти виступив проти небесної влади. Вади йдуть як бонус.

Передзвони, пересвист у тихому гаю до ранку.
З вами були ми такі близькі, це було лише вчора.
У передзвонах, у пересвистах усміхався нам місяць.
Були ми вчора такі близькі, розлучила нас війна,
Були ми вчора такі близькі, розлучила нас війна. Коли паду в бою нерівному, одразу б мені не помирати,
Щоб ваш образ променистий в смертний час мені побачити,
А коли зімкну я очі і від ран я помер,
Ваше серце боляче дуже стукне, згадавши про мене.

— Забери залізо, напросишся на поразку.
— Ти не переміг, ти шахраював! У чесному бою я б тебе заколов!
— Ну, тоді боротися чесно явно немає  резону.

Щоправда, завжди звучить по-іншому.

... але раптово з'являється хтось і змушує тебе одуматися, стримати свій запал. А коли ти зменшуєш оберти, починаєш помічати різні речі: що на полиці серед пляшок з текілою стоїть кубок, що зараз грає улюблена пісня, що сьогодні вівторок 13, і що Розанна готова бігти з вами прямо зараз, хоч на край світу. Різні дрібниці, Клаудіо... ваша дочка вчить цінувати мене щомиті. Я з нею ставаю кращою.

Жалюгідний ти Вася... Уберіг нас Господь від такого царя.

Іноді неможливо пояснити, звідки взялися ці узи... Вони з'єднують нас, навіть коли здається, що немає шляху назад, вони пов'язують нас усупереч відстані, часу та логіці.

Любов до жінки... Яка безодня таємниці, яке гостре, солодке страждання! Ромашов, люди відвели на кохання ніч, так само, як на злодійство і на вбивство. Природа тут грає з людьми жарт, злий жарт. Це якась приманка з петлею.