— Ти знав, що Аменаділь та Лінда зустрічаються?
— Що... Що вони роблять? Звідки ти знаєш? Чому ти так вирішила?
— Я бачила їх у її кабінеті. Вони розмовляли. Явно збираючись зайнятися сексом.
- Ти розумієш, що розмови в кабінеті - це буквально робота Лінди?
— Цікавий погляд.
- Це новий уловлювач EMF. Зчитує електромагнітні частоти.
— Так, я знаю, що таке. Але чому він виглядає як побитий життям Walkman?
Веселощі - це не те, про що думаєш, коли створюєш баланс у всесвіті. Але це… викликає у мене посмішку. (Коли вибудовуєш баланс у всесвіті – не до веселощів. Але це – вагомий привід для посмішки.)
— Я заплатив, бо хотів, щоби ти залишилася. То справді був романтичний жест.
—«Красуня» — теж романтичний фільм, але Джулія Робертс у ньому все одно повія.
Я був такий близький. У мене майже все вийшло, чорти забирай... О, і ця жінка, так... Жінка, яку я люблю... І я був близький. У мене було все на світі, чорти забирай!
Це не для слабких, знаєш, вечеряти на самоті. Для цього треба бути сильною натурою. Штука в тому, щоб здаватися загадковою. Начебто ти сама зробила такий вибір. Життя вчить таких речей.
— Те, що ти бачив...
— Я не бачив нічого, бо весь ранок був тут, отже, просто не міг нічого бачити, ясно? Повірити не можу, що ти спав із королевою!
- Ти ж нічого не бачив!
Панове! Ядерний арсенал США здатний 14 разів знищити кожну вашу країну... 15 разів — Північну Корею — про всяк випадок.
- У мене діти. У мене їх двоє: хлопчик і... м-м... де... теж хлопчик. Два хлопчики. Ось. Це тягар.
— Господи, як ви можете говорити про дітей?
— Ну, зачекайте, Людмило Прокопівно!
- Та що ви?
- Не перебивайте, будь ласка! Я й сам зіб'юся.