Деякі бранці не скуті ланцюгами і замкнені в камерах. В'язниця Арчі була побудована з його амбіцій та гніву. В іншій частині міста минуле відігравало роль жорстокого наглядача.

У певній ситуації будь-хто здатний на вбивство.

Мама завжди говорила, що про людину можна судити з її взуття — куди вона йде, де вона була.
У мене було багато взуття...

Ти колись думав, що таке темрява? Темрява – це коли зовсім немає  світла… Для кожного з нас світло – це люди, які нас оточують. Для мене — мамо, Ірко, ти... Навіть ти, хоч ти більше схожий на браковану лампочку. І чим більше джерел цього світла гасне, тим більше людина занурюється у пітьму. І він нічого в ній не бачить... і робить що хоче, робить те, що навіть раніше соромився чи боявся робити... Ми боремося з цими людьми, у яких усередині темрява... Я ніколи не намагався їх зрозуміти, тобто не їх зрозуміти, а чому вони такі... Тепер зрозумів.

Геній - це чаклунство, а не матеріал, якщо чаклунства немає, ніяке бажання не допоможе.

- Скільки в тебе дітей?
- Не знаю... Троє.
— Це погано, що ти не знаєш, скільки маєш дітей.

— Чому я маю цим займатися?
— Та тому що ти молодий!

— Коли вони маленькі, вони твій світ. Але одного разу зростає стіна. Ти з одного боку, вони з іншого.
— Вони хотіли б, щоб ми її зламали.

— Яке у Вас чудове хутро!
- Але!
- Ні, я серйозно!
- Мексиканський тушкан!
- Бути цього не може! Вас обдурили, Вам дали набагато краще хутро! Це… шанхайські барси! Бачите, як хутро грає на сонці? Бурштин!

[Брайан переглядає газету з оголошеннями]
— Шукають коров'ячих пастухів...
— Та ми ні бельмеса не розуміємо у тварин.
- Стрілочників?
— Цим і вдома можна було б займатись.
— Могли б стати солдатами... Піти на Філіппіни.
— Смерть мене жодного разу не спокушає.
— Розумієш, братику, в поїзд я сів із наміром втекти від цього — життя-каторги... Мета полягає в тому, щоб досягти вершини і не опускатися до брехні, якої так багато в дорозі на неї. На вершині треба й починати! Стати підприємцями!