Я не вірю у електронну пошту. Я дотримуюсь старих традицій. Вважаю за краще дзвонити і кидати трубку.

— Ось такий я дурень.
- Ні, ви добрий.
— Не бачу протиріччя.

Мені все одно де ти будеш через рік, для мене не важливо, якщо ти божевільний, боже, я просто хочу бути з тобою, але я не розумію, що ти робиш, все здається таким безглуздим, просто безглуздим, але коли я з тобою все не так, не знаю чому...

- Тук-тук!
— Ні, ні, ні, ні, ні, ні  ні ні! Ні, ні хера! Ні, ні. Я не збираюся... Ні.
- Хто там?
- Апельсин.
- Який на хер, апельсин?
- Котрий! Ти бісишся, бо хтось пре твою дружину в дупу!

— Послухай, Оскаре, ти мені подобаєшся...
— О, поганий початок розмови.
— Тому я хочу бути чесною з тобою.
— Стає лише гірше.
— Я зайнята своєю кар'єрою, нещодавно розлучилася з хлопцем, дуже вимогливим і емоційним, живу з сестрою, дуже вимогливою і емоційною і з нею я розлучитися не можу, тому мені зараз потрібен тільки...
— Друг?..
— Секс.
-... Я можу змінити свою відповідь?
— Просто це все, на що зараз мене вистачить.
— А більшого я не зможу тобі дати!... Я можу знову змінити свою відповідь?

— Коли я страждаю, мені потрібна втіха.
— Коли ти страждаєш, це і є моя втіха.

Ти маєш дозволяти собі бути слабкою, щоб потім стати сильнішою.

Ви що, не знаєте, хто я? Вам не вбити мене! Я Івар Безкістний! Вам мене не вбити!

— А весла нема?
- Якого весла?
— Віктор Сергійович ложку просить.

Якого диявола люди ніби мене товчуть між небом і землею!