— Не гнівайся, інакше мені буде боляче.
- Що?
— Якщо людина, яку ти любиш, засмучується, це поранить тебе.

— Не довіряй тому, що вийшло з моря.
- Ми вийшли з моря.

Зміниш хоч щось - зміниться все, розумієш?

Я не проти паразитів, я проти ницості.

— Я дивився на неї і відчував, ніби мені вбік кувалдою вдарили.
- Так, це називається розбитим серцем. Про це співається у парі мільярдів пісень.

Нам судилося втрачати людей, інакше як ми зрозуміємо, що вони для нас означають?

Все одно життя - лайно. А потім я зустрів тебе, і все змінилося. І ти така приголомшлива… А я хотів трохи виграти час, тож, зрештою, ти — найгірше, що було в моєму житті…

Ми бачимо лише те, що хочемо бачити. І віримо у те, у що хочемо вірити. І це діє. Ми так часто брешемо собі, що через якийсь час самі починаємо вірити. Ми так часто заперечуємо, що іноді не можемо розпізнати правду, навіть коли вона  у нас перед носом. Іноді реальність непомітно підкрадається і кусає нас дуже боляче.

— Повстань і повставай знову, доки левами не стануть агнці... мій батько віддав за це життя.
- А що це означає?
— Це означає, що ніколи не здаватися.

- Будеш красивою, знайдеш чоловіка! Кетут все влаштує!
- Я приїхала не за цим! Мені чоловік не потрібен.
- Ні! Чоловік потрібний усім!