— Якщо ти не видерешся, я ні з ким не спатиму місяць.

— Два!

— Стерво.

Що ж ти в мене все воюєш? Адже війна вже скінчилася.

І у перестрілці, і у війні є моральні норми.

Зрештою, кохання – непогана причина для того, щоб усе зруйнувалося.

Нормально це середнє між тим, що ти хочеш і що ти можеш отримати.

Може, я була б щасливою там, де немає кисневого голодування.

Все добре знищили ще до нашого народження. Навіть секс та стосунки. Все стало зручним та ніяким. гомогенізованим. Заходиш у соцмережу, вивчаєш профілі один одного, зводиш свою особистість до тесту на сумісність інтересів. Який твій улюблений фільм? Співак? Один клік мишки і можна трахнути точну копію себе. А потім шлюб, дві з половиною дитини і давай постити їхні фотографії у Фейсбуці чи Твіттері.

Смерть чудова. Для того, хто вміє жити.

— Питання риторичне?

— Ні, але він таким здається, бо не маєш  відповіді.

— Скільки треба чекати, щоб почати чіплятися до хлопця?

— Місяць.

— Три місяці.

— Півгодини.