Чому ми часом питаємо пораду, хоча вже знаємо відповідь? Може ми хочемо дізнатися, що неправі...

Коли ти молодий, твої можливості безмежні. Ти можеш досягти чого завгодно. Ти можеш стати Ейнштейном, можеш стати Де Маджо. Потім настає вік, коли той, ким ти міг би стикатися з тим, хто ти є. І ти не Ейнштейн, і взагалі ніхто. Це болісний момент.

— Ти під кайфом?

— Як правило, так!

— Що тебе так шандарахнуло?

— Життя!

Весь світ руйнується, а ми вибрали цей час, щоб закохатися.

Ми з покоління чоловіків, вирощених жінками. Чи допоможе інша жінка у вирішенні наших проблем?

— Ну, що забралися, інваліди?

— Так, шеф, і ми не інваліди.

— Льова, якщо людина не має  мозку — він інвалід?

— Так.

— Ось бачиш, вірний діагноз.

— Давай лягай!

— Я не згодна.

— Якщо ти не видерешся, я ні з ким не спатиму місяць.

— Два!

— Стерво.

Що ж ти в мене все воюєш? Адже війна вже скінчилася.

І у перестрілці, і у війні є моральні норми.