— Ти мусиш прикидатися тим, ким ти не є — Теоном Грейджоєм.
- * Кивання головою *
- А хто ти насправді?
— Я смердючка.
- Впевнений?
- *кивання головою*

- Ти там бував?
— Хіба я схожий на того, хто бував у джерела молодості?
- Залежить від освітлення.

Мені знадобиться гармата більше. Або моя сокира. Або якась комбінація гармати та сокири... так, це було б оптимально.

Привіт Гаррі. Ти так задумався про щось, а я тобі завадила? Думка потихеньку гасне в твоїх очах.

Урочисто клянуся, що замишляю тільки пустощі.

— Думаєш, я такий старий, що не пам'ятаю, як це, коли по тобі скачуть мурашки, побачивши гарну дівчину?
- По мені не скачуть мурашки!
— Мурашки, свербіж у животі, дим  у голові... Назви як хочеш!

— Джоне, витри кров з його ока.
— Ти що розкомандувалась?
- Я вчилася на медсестру.
— Не сміш мене, мені боляче сміятися.
- Це правда!
— Ти була на одному занятті з надання першої допомоги, і тебе вигнали за сміх.
— Але ж я навчилася рятувати від удушення.
— На твою думку, я задихнувся?
— Зараз стягну бинтом шию, і задихнешся.

Люди не люблять визнавати свої помилки.

Забезпечувати комусь райську насолоду - це і є пекельні муки.

Ти зустрічаєш жінку свого життя, а потім... Бац... Все летить до біса...