У темряві творяться диявольські справи, Артуре, ми ж обговорювали, починай працювати при світлі дня. У тобі є світло, воно живе у твоєму серці.

Квиток, який я виграв, був для мене найкращим подарунком долі. Я зустрів тебе! За це я вдячний їй, Розо! Глибоко вдячний!

Вам здається, що ви одягли чужі личини? Ні, ви їх зняли! Ви прийшли до мене у справжньому єстві!

Смерть не має значення, якщо ви зраджуєте життя.

- Пане суддя, я протестую!
- Чому?
— Тому що це ламає мій захист!

— Ви чуєте, містере Андерсон? Це рок, неминучість. Кроки смерті. Прощайте, містере Андерсон!
— Мене звуть... Нео!

Всім потрібна віра, і тільки тобі Бог  сам кричить на вухо, що він існує.

— Скажіть, чи ви плануєте багато дітей?
- Ні. Жодних дітей. Ти стаєш їхньою рабинею! Пелюшки, школа, хвороби. А виростають – з'їжджають! І ти їх не бачиш.
- Ні. Це не так.
- У мене було так. Я мріяла якнайшвидше втекти з дому.

Навіть найщиріше кохання не позбавлене егоїзму...

— Вона  моя сестра!
- Сестра?
- Це майже як брат, тільки ми заплітаємо один одному косички!