Все моє життя - це суцільне падіння в безодню розпусти. Мені доведеться платити.

Я завжди знав, який шлях правильний. Я завжди це точно знав, але ніколи не йшов. Знаєте, чому? Тому що це було надто важко.

Красиві руді. Нас поцілував вогонь.

- Ах ти брехлива повія!
— Я така, якою ти мене створив, кардинале Борджіа!

- Били вони його, били і ніяк. І не просте яйце, а з руда.
— Зі рушниці?
— Із руда — золото 585 проби. А тут на кшталт мишка проповзала, хвостиком махнула, опачки! Це ж який має бути хвостяра у мишки?... Старі, значить, в істериці. Постає питання — чому? Самі ж хотіли розбити! Ну а фокусниця курка їх втішає - пичу я вам ще одне яйце. Хто-небудь може мені пояснити сенс цієї казки?!

… слово, яке ви зневажаєте так само, як вони зневажають вас; вони дали б Вам медаль, Ви повісили б її на стіну для того, щоб вона  нагадувала про Вашу хоробрості та непідкупності, щоб переконатися в цьому достатньо глянути у дзеркало.

Пекло — прокидатися щоранку, не знаючи, якого біса ти топчеш землю.

— То що ти купиш?
- Совість.

— Ма-ам, нам треба поговорити про Креша!
- О, моя улюблена тема.

Не можна недооцінювати нашого ворога. Будь він хоч мурашкою, сприймайте його так, ніби він лев. Ніколи не слід забувати про це. Отоді перемога буде нашою.