Я вийшла з себе, побачила свою тінь, злякалася і пішла назад.

Коли люди хочуть, щоб ти зробив те, що вони вважають неправильним, вони кажуть:«Така реальність».

Прошу, залиши цей гнів і поверни мені мою дочку. Вона  все для мене. Прошу... прошу вас... Пожалійте мене. Не вимикайте світло у кімнаті, їй стає страшно. Не залишайте її одну, вона  може загубитися. Не бийте, не завдавайте їй шкоди... Відпустіть усю злість... А якщо не можете... мене... візьміть мене... Відпустіть її та візьміть мене. Убийте, якщо захочете. Мені байдуже, тільки збережіть життя моєї дочки. Вона  нічого не зробила, крім того, що народилася у такої нікчемної матері. Прошу... відпустіть її.

Ви не заслужили пощади. Жоден із вас.

Я не боягуз, але я боюся.

Я боюся собак і тебе в такому настрої.

Схилилася Івушка над самою річкою
Їй теж хочеться на бистрину.
Вона  сумує з ранку до вечора
Все чекає, пухнаста, на свою весну. Схилилась тонка, як небо чиста,
Але самотність не перемогти...
Ах, верба-івушка, коса пухнаста,
Як мені, красуне, тобі допомогти?

— Мені наснився жах. Наче я прокинувся, а ти зникла.
— Навіщо мені йти? Ти маєш усе, що мені потрібно.

Сімейна проблема — це коли одного другого з третім зрадили.

Послухай, живи, будь щаслива, усміхайся... хто знає, настане завтра чи ні...