— Фуражка де?
- Втратив.
— Другого Фіми мені не вистачає. Іди, лишенько!

— Ну, ось ми і вдома. Тихо як. Це найтишніше місце у світі. Тут так гарно. Тут нікого немає.
— Але ж ми тут.
— Ну, троє ж людей не можуть за день все зіпсувати...

Ми не просили цієї музики в залі,
куди були запрошені,
І оскільки,
всюди нас темрява оточує,
ми звернутися до світла особами повинні...
Ми терпимо будь-які негаразди,
щоб радіти доброї звістки,
Нам дарований біль,
щоб ми пізнали захоплення,
Нам дарована життя в заперечення смерті...
Ми не просили цієї музики в залі,
Але якщо ми тут — пора танцювати...

І ніяка я не стерва!

Сократ сказав: "Неусвідомлене життя не варто бути прожитим", а от усвідомлене і зовсім не подарунок.

Неможливо впоратись із ворогом, якого ти не знаєш.

Ти бачиш, як радіє і страждає твоє дитя. У його невдачах ти бачиш свої власні. Для своїх дітей ти бажаєш щастя, ти хочеш захистити їх від страждання та болю.

Деяка частка безтурботності необхідна відчуття повноти життя.

Спочатку – бажання. Потім - пристрасть. Потім – підозра. Ревнощі, гнів, зрада. Коли любов продається, не може бути довіри, без довіри не може бути кохання. Ревнощі. Так, ревнощі! Вона  зведе тебе з розуму!

Будь зі мною. Приходь, коли хочеш. Хочеш — раз на місяць, хочеш — раз на рік, але приходь.