Так почнеться матріархат.

Гра із пристрастю не знає правил.

Кожна людина на землі знає, що у житті буває біль. Для більшості з нас це незручності, які можна зазнати або уникнути. Але є деякі, хто шукає цей біль, використовуючи його як інструмент, для створення чогось настільки прекрасного, що залишає слід в історії і робить їх безсмертними.

— Зате ви хоч плакати перестали.
- Не зовсім, просто у мене більше не виходять сльози, я навмисно зневажив себе. Це ризиковано, але доктор Джарвіс стверджує, що я гаразд.
— Поруч із вами нікого немає.
- Так? Тоді мені потрібна крапельниця.

— Я непогано стріляю із лука.
- О! Це знадобиться, якщо ти знайдеш машину часу, а потім вона  зламається і ти зависнеш у середньовіччі.

— А потім я дізнаюся, що навіть не можу потрапити до себе додому, бо не можу ввійти у двері.
— Тебе мають запросити.
- Я знаю. Тільки живу один.
- Хаха, не пощастило. (— Я не можу потрапити до себе додому!
— Тебе маю запросити.
— Але я живу один!
— Стрімко...)

Тільки чотири питання має цікавити нас у житті: що найбільш священне, заради чого варто продовжувати жити, заради чого можна померти, що становить людську душу? Відповідь на всі ці питання одна - Любов.

Ми любимо інших жінок. Нам подобаються пристрасні, відв'язні, напхані гормонами. А хранительки світу, які так люблять доводити нам свою правоту, не заводять.

Іноді виникає непереборне бажання сповідатись. І не можна упускати цей момент.

- Гей, новачок! Здається, у тебе щось із костюмом! Так, у тебе в ньому небіжчик.