Життя - це нескінченна низка геморою з короткими рекламними паузами на щастя.

Коли дуже добре, це теж погано.

Ти знаєш, іноді ми боремося просто тому, що не можемо сказати іншим, що ми відчуваємо насправді.

Я знаю, чим ти займаєшся... чому ти погано спиш, чому живеш один і чому ніч за ніччю сидиш за своїм комп'ютером. Ти шукаєш його. Я знаю, бо сама шукала. І коли він знайшов мене, він сказав, що насправді я не шукала його. Я шукала відповіді. Це питання веде нас. Він зводить нас з розуму! Це питання привело тебе сюди. Ти знаєш це питання, як і я.

- Готель "Корона"?
- Ні, це бензоколонка.
- Я хочу забронювати кімнату.
— Це бензоколонка. Вам потрібний бензин?
— Є одиночний номер із ванною?
- Вам ванну бензину?
— А кімнати нема? І подвійного номера також?
— У мене є олія, вам треба?
— Зрозуміла... місць немає...

— Поясни-но птаха. Ти з цим зможеш жити? Ти прирікаєш іншу людину на вічні пута, а сам будеш веселитися, гуляти і пити?
- Так. Це на мене.

Я побачу тебе в іншому житті, коли ми обидва станемо котами.

На сході між закоханими лише світло.

— Є кращі речі, ніж голка, Рентон. Вибери життя.

Не варто недооцінювати привабливість темряви, Стефане. Навіть найчистіша серцем тягнеться до неї.