Шерлок: Потворна наречена. Мері Морстен
- Все, Шерлок! Готовишся працювати — подзвони. Я виводжу Мері додому.
- Що що?
— Мері веде мене додому.
- Ось так краще.
- Все, Шерлок! Готовишся працювати — подзвони. Я виводжу Мері додому.
- Що що?
— Мері веде мене додому.
- Ось так краще.
— У щелепу чи під дих?
- Джо, скільки ми з тобою товаришуємо?
— Ти хочеш дружити. У щелепу чи під дих?
- Але сьогодні доктор Келсо сказав нам, що...
- Тихо, тихо, тихо... Я не хочу чути ні про що, що вимовив цей чоловік, крім, звичайно:«О Боже мій! Я вмираю! Я рухаюсь до світла! Ой, світло! Що це? Якась помилка! Я ж у пеклі! Привіт Гітлер! Привіт, Муссоліні! Ой, капітане Кенгуру! Як дивно! Що він тут робить?
Зазвичай я не люблю думати про майбутнє. Все одно не вгадаєш, що з тобою станеться. Але іноді те, чого ти ніяк не чекав, виявляється тим, чого ти завжди хотів. Мабуть, краще не намагатися загадувати, а просто насолоджуватися тим, що маєш зараз.
Одного разу ти дізнаєшся, що таке справжнє кохання, воно і гірке, і солодке; я думаю, гіркота для того, щоб краще оцінити насолоду.
Ми живемо в епоху сумнівів, те, у що ми колись вірили, виявилося хибним.
— Тому в нього принцип —«Не позичати близьких друзів».
— Тобто, виходить, незнайомій людині він би дав.
- Ну, Слав.
- Що Слав? Виходить, що він з тобою так давно і близько дружить, що аж не дасть. Тобто так тебе любить, що пішов ти нахер.
— Ми не можемо вбити його на очах у глядачів.
- Він народився на очах у глядачів.