Батько може покарати сина. Але не покинути.

— Так ганятимете — права відберуть.
— Та хай відбирають, адже вони все одно прострочені.

Життя дає лише один дубль, якщо він вийшов погано – з цим доводиться змиритися.

Останні три дні я вчилася не вірити людям. У мене не вийшло. Іноді нам треба поспілкуватися з іншими людьми, щоб зрозуміти, хто є насправді.

— Тату, а ти любиш мене?
— Кохання, ненависть — яка різниця? Ми ж родичі.

Не всі бажання вимовляються вголос.

Над раною жартує той, хто не був поранений.

- Ви помиляєтесь.
- Потужний контраргумент.

Без духовності немає  майбутнього.

Чи правий лейтенант Ден, вважаючи, що в кожного з нас свій шлях, своя доля або права мама, яка говорить, що всіх нас носить за життям, як пір'їнка за вітром? Я думаю, що мають рацію обидва — і те, й інше відбувається з нами одночасно.