— Ти помітила, що в нашому бізнесі приїжджих набагато більше, ніж вас, справжніх москвичок та ленінградок? А чому? А тому що батьки у вас завжди під боком, дах над головою... а ми, які приїхали з Вологди, Новгорода, Череповця, нам розраховувати нема на кого. Крутись, зайчику, як хочеш. Правда, ніхто не запитає тебе: а чи ти жерла? А в тебе завжди був удома шматок булки з олією.
- Я щойно врятував Вам життя, а Ви мало не вбили мене!
- Тоді ми в розрахунку!
- Ти - лінійка, береш фломастер за талію і проводиш лінію в потрібному напрямку...
- А ти не можеш бути лінійкою?
— Я не можу бути лінійкою, бо я степлер.
Анікєєв: - Вахтер пропустив мене одного, він знає, що я чоловік заступника директора.
Наречений: — Товаришу директор! Товаришу директор! Там у вас є запасні ключі!
Анікєєв: — Він не віддає. Ваш вахтер – ідіот!
Сидорін: Так, але він на посту.
Влада людям дає не поліцейський жетон і не зброю, влада людям дає брехню. І чим більша ця брехня, тим більшою владою ти маєш. Якщо ти всіх змусив повірити в те, що є брехнею, ось тоді це влада. Якщо заради когось будуть брехати, заради того, щоб усе, у що вірять, не розвалилося як картковий будиночок, — у тебе влада.
Батько казав, що все, що йдеться до слова«але», — кінське лайно.
Навіть у світі чарівників чути голоси — погана ознака.
Велике мистецтво життя - це сприйняття. Відчувати, що ти існуєш, навіть через біль.