— Він житиме? А то як же команді та без талісмана.
— Погіршення стану не передбачається. Наномолекулярна функціональність відновлена, клітини асимілюються із собі подібними.
— Вона створює тканину...
— Якби ми були в моїй лабораторії, така регенерація зайняла б максимум 20 хвилин.
— Ой, ми його губимо. Час смерті?
— Не дочекаєшся, я житиму вічно ; я тепер весь із пластику.
- У мене не голова, а чавунне відро... тобто ядро...
- І в мене теж дуже болить голова!
— І в мене теж, розумієте, починає...
- Працюй зі мною в СТАР Лабс! Гаразд? Платять, звичайно, небагато...
— Скільки?!
— Та майже нічого...
— Вам, мабуть, не часто доводиться чути слово« ні»?
- Чому ж? Часто. Тільки зазвичай це звучить так: " Ні, ні, будь ласка, не треба!"
— Ви маєте його зупинити. Він виставляє нас ідіотами.
- Добре. Якщо ти поясниш, як це йому вдається.
— Взагалі, тільки я вирішую, хто працює на моїй кухні, а хто ні. Резюме у хлопця пристойне.
- Ти його навіть не читав.
— Я з досвіду знаю, що резюме у синіх папках дуже добре.