Тепер ось і ви знаєте про Джека, який мене врятував. Врятував не тільки від смерті, а й від багатьох інших...

- Куди ми їдемо? Для чого нам цей револьвер?
- Семмі, спочатку уб'ємо вампірів, а потім проведемо вікторину!

Можливо, ти не найсвітліша голова, зате неперевершений провідник світла. Не надто обдаровані люди здатні стимулювати обдарованість інших.

— Ти любиш мене... За що?
- Це незрозуміло, але факт.

Вічного кохання не буває. Буває вдале поєднання звичок. Буває добре у ліжку. Буває відчуття затишку від того, що ти не одна. Буває надійність. Ось, власне, і все, що цілком достатньо для щастя.

- Я Фей...
- Фей! Миленький! Де ти був? Я на тебе так чекала!
- Обідав.

- На добраніч!
- Сер, уже ранок.
- СВІЄЕЕЕЕЕЕ!!!

— Міссі, які твої плани після школи, якщо ти не збираєшся до коледжу?
— Не знаю... позависати з хлопцем, моделлю на кшталт стати, всяке таке... грати у групі з друзями.
— У мене тут звіти про твої оцінки за два місяці і знаєш, що тут? Два-два-два, два-два.
- Два-два... так.
- Це означає, що тобі все одно.
- Ну, ви геній. Я піду?
— Ти вузьколобе, огидне створіння. Хочеш правду? По перше. Ти не гратимеш у групі і моделлю ти теж не будеш, тому що в тебе немає  амбіцій. З твоїми знаннями ти потрапиш у вісімдесят відсотків контингенту, який оре за мінімальну зарплату. І ти будеш так орати до кінця свого трудового життя, поки тебе не замінить комп'ютер.
- Плювати.
- По-друге. Єдиний твій талант це дозволяти себе трахати. Твоє життя перетвориться на нескінченний кругообіг болю. І коли ти не зможеш більше терпіти... ні дня, ні години стане ще гірше. Набагато гірше. Я щодня приходжу на роботу і дивлюся як ви самі себе занурюєте у лайно! Легко нема про що не думати. Але на те, щоб щось хотіти потрібна сміливість! І характер! Але в тебе нічого цього немає! Пішла геть! Забирайся!

Вмій з усього отримати користь, а потім забути.

Вона ненавиділа своє життя не тому, що вона була поганою. Просто коли ти ненавидиш свій розум і тіло, важко насолоджуватися рештою.