- Ти божевільний!
— Щойно здогадався?

Людина плаче не лише у нещасні дні.

— А чому у стіні діра?
— Чому в моєму новому кабінеті дірка? Я прийшов до двох можливих сценаріїв. У стіні було щось таке, що знадобилося людині ззовні. І друге, лякаюче — у стіні було щось, що захотіло на волю.

— Не знаю, посміятися чи пристрелити тебе.
- Здивуй мене.

Бійся дурного друга, а не розумного ворога.

Для когось ми ангели, для когось – демони.

— Коли проб'є мій час, поховайте мене в морі.
- Де?! Де?
— У морі, заразом і розважитеся.
— Що означає — розважимося?
— Виїдете на природу, візьмете напрокат човен, бутерброди.
— І викинемо твоє тіло за борт, чудову розвагу.
— Усі довкола думають, що добре мене знають. Вони думають хтось, а Джек Геллер нас не здивує, а тут скажуть, поховав себе в морі, це він зовсім.
- Боюся, так і скажуть.
— Аби говорили.

Генрі хоче, щоб ми закінчили цю пляшку, потім ще три. Говорить, скоріше поллє шампанським свій сад, ніж дозволить німцям його пити.

Заради Бога, вибачте. Розумієте, мені потрібний інший бланк. Бо я не тим ім'ям підписалася.

Хто брата чіпатиме — завалю!