— Звалити хотів? Нас тут мало не завалили!
— Хотів би звалити, звалив би.

Звірі - це тобі не люди, з ними можна домовитися.

Коли ти спустиш курок, тіло того хлопця складається біля твоїх ніг. Потім їх стає багато, а потім ти й кроку не можеш ступити, щоб вони не пішли за тобою.

— Можливо, вони не хотіли, щоб їх завойовували?
— Ви їх не завоювали. Ви їх звільнили.
— Люди звикають до своїх кіл.

— У мене проблема...
— Усього одна? Щасливчик!

Слава Сатане! Я знову молода!

Що з вами, люди? Чому у вас таке збочене виховання? Чому не можна просто сказати: Це коштує сто золотих монет? Чому треба обов'язково знайти чарівне яйце та постригти волосся на заду у велетня?

- Хочете чай?
— Дякую.
— Чайник геть там.

- Не мене шукаєш?
- Так, якщо ти жіночий туалет.

— Ти сказав, що не битимешся з братами.
— Ти мені не брат. Колись ти був моїми ногами, але це у минулому.