Терпіти біль заради тих, хто нам дорогий. Чому ще ми живемо?

— Та гаразд, Боббі! Нікому не потрібна ця фотографія.

— Підтримую.

— Мовчати! Ви моє пиво хвилюєте. До того ж, треба мені хоч щось на згадку про ваші жалюгідні морди.

— Ха! Приємно, що тут оптимісти!

Відтепер і на віки віків приймаємо тебе на нашу кухню! В ім'я духовки та дека! В ім'я сковорідки та ополоника! Омле—е—є!

Якщо ти беззахисний, тобі світ не підкориться.

У всіх є щасливі спогади, і чим гірша ситуація, тим щасливішими здаються моменти з минулого.

Ну, Скотт, у мене 147 фунтів крихких кісток, обтягнутих білою шкірою. Сарказм — мій єдиний захист!

Іноді ми не виправдовуємо очікування коханих, інколи ж люди роблять те, за що їм потім соромно. І зазвичай, коли з'являється почуття провини, ми робимо все ще гірше... Але іноді люди роблять кумедні речі під тиском, і від розпачу, а правда — вона  безперечна і вона може звільнити.

— І ось якось стався один випадок, який змусив мене цінувати життя...

— Що за випадок?... Чи це нескромне питання?

— Ні все нормально. Це моя відповідь може бути нескромною.

Боятися не соромно, ми всі чогось боїмося! Потрібно тільки зрозуміти, що саме тебе лякає! Тоді можна протистояти страху і навіть використати його!

Щоб жити повним життям, треба зрозуміти себе.