— Я відчуваю, що ти проник у мій мозок … що ти там шукаєш?

— Я шукаю надію.

—... і посадка на нас чекає дуже цікава.

— У якому сенсі?

— "О боже, боже, ми всі помремо?"

— каже капітан. У нас виникли проблеми під час входу в атмосферу. Нас, можливо, трохи вразить. А потім ми взагалі вибухнемо.

О, мій. Бог. Не надумайте обертатися.
[всі обернулися]

Терпіти біль заради тих, хто нам дорогий. Чому ще ми живемо?

— Та гаразд, Боббі! Нікому не потрібна ця фотографія.

— Підтримую.

— Мовчати! Ви моє пиво хвилюєте. До того ж, треба мені хоч щось на згадку про ваші жалюгідні морди.

— Ха! Приємно, що тут оптимісти!

Відтепер і на віки віків приймаємо тебе на нашу кухню! В ім'я духовки та дека! В ім'я сковорідки та ополоника! Омле—е—є!

Якщо ти беззахисний, тобі світ не підкориться.

У всіх є щасливі спогади, і чим гірша ситуація, тим щасливішими здаються моменти з минулого.

Ну, Скотт, у мене 147 фунтів крихких кісток, обтягнутих білою шкірою. Сарказм — мій єдиний захист!

Іноді ми не виправдовуємо очікування коханих, інколи ж люди роблять те, за що їм потім соромно. І зазвичай, коли з'являється почуття провини, ми робимо все ще гірше... Але іноді люди роблять кумедні речі під тиском, і від розпачу, а правда — вона  безперечна і вона може звільнити.