- Що з нами відбувається? Чому ми стаємо такими нещасними?
— Ми закохуємось. Але з якоїсь причини, люди яких ми любимо, забувають любити нас у відповідь.

Вовка зробив чорт з глини, та оживити не зміг, а Господь взяв та й вдихнув життя у цю тварюку. З того часу вовки за чортами ганяються.

250 фунтів своєї корисливої ​​жадібності на коліщатках.

Напевно, одне з найпоширеніших почуттів — це самотність. Впевнений, що цієї конкретної хвилини тисячі людей почуваються самотніми. Можливо, тому що тебе покинули... можливо, тому що ти не настільки самостійний, як думаєш... можливо, тому що розумієш, що мусив зробити щось по-іншому, а може, тому що ти не настільки гарний, як думав. У будь-якому разі, навіть на самому дні самотності є вибір: ти можеш насолоджуватися жалістю або плюнути на неї. Це твій вибір.

— Ти ж не думаєш, що я думаю, що ти думаєш?
- Я думаю, Джеймі, це залежить від того, що ти думаєш, що я думаю!

Не бери все близько до серця, мені завжди хочеться закричати, коли ти заходиш у кімнату. Взагалі, як і багатьом іншим.

Напевно, рідко все складається так, як плануєш. Іноді доля буває на твоїй стороні, іноді ти сам твориш свою долю, але в будь-якому разі треба вірити — те, що має статися, обов'язково трапиться, і зрештою поряд з тобою виявиться та людина, яку тобі приготувала доля.

Не можна передбачати майбутнє. Почуття змінюються.

Деколи дорога вперед вимощена чим завгодно, але не добрими намірами. (Не завжди дорога на краще встелена добрими намірами.)

- У яку гру ти граєш, Кетріне?
— А ти хочеш погратись?
— Я не можу грати, доки не знаю правил.
— А немає жодних правил, Стефане. Немає  жодних правил…