Втеча із Шоушенка. Енді Дюфрейн
Ось де я хочу жити до кінця свого життя. Тепле місце без спогадів.
Ось де я хочу жити до кінця свого життя. Тепле місце без спогадів.
Я падатиму, падатиму, і падатиму... Але коли я встану — упадуть усі.
Якщо відчуваєш, що це твоє, то не слухай того, хто відмовляє.
- Ліз, я не можу втягувати вас у це лайно.
- Ти про свою роботу?
— Я про своє життя.
Там зовні простягається нещадний бездушний світ, і в цьому бездушному світі кожному хочеться виростити собі процвітаюче потомство, кожен хоче, щоб його дитина була генієм! Але у кожної дитини свої здібності, свої бажання, свої мрії!
— Він хоче одружитися з тобою.
— Але ж я його в житті не бачила!
- Яка різниця?
- Ти готовий продати мене незнайомцю?
- "Продати"? Хто сказав продати? Я сам йому заплачу!
- Що з нами відбувається? Чому ми стаємо такими нещасними?
— Ми закохуємось. Але з якоїсь причини, люди яких ми любимо, забувають любити нас у відповідь.
Вовка зробив чорт з глини, та оживити не зміг, а Господь взяв та й вдихнув життя у цю тварюку. З того часу вовки за чортами ганяються.
250 фунтів своєї корисливої жадібності на коліщатках.