— Але мені потрібна допомога. Я повернувся, щоб закінчити навчання.
— Навчання тобі не потрібне. Ти вже знаєш, що тобі потрібно.
- Отже, я Джедай?
— О... хе-хе-хе... кхм... ще немає. Ще одне залишається – Вейдер. Ти маєш битися з Вейдером. Тоді, тільки тоді Джеда будеш ти. Воюєш з ним ти.
— А якщо я зараз тебе поцілую, ти мене не вдариш?
- Я тебе вдарю, якщо ти мене не поцілуєш!
Чому мені завжди хочеться вибачитись за те, що я існую?
— Немає формули, яка змінить ваше світосприйняття!
— Потрібно тільки мізки напружити!
І повстали машини з попелу ядерного вогню, і пішла війна знищення людства. І йшла вона десятиліття, але остання битва відбудеться не в майбутньому, вона відбудеться тут, у наш час, сьогодні вночі.
Дивна річ час … Могутня, а коли в нього втручаються – небезпечна.
- Це був твій батько, Брайан! Він заслужив на повагу, хоча б після смерті.
— Нісенітниця собача. Якщо ти не заслуговував на повагу за життя, ти не заслуговуєш на нього і після смерті.
Я не хочу, щоб мене шкодували. Він часто простягає мені телефон. Він забуває.
Ти що бояриню образив, смерде?