— Мій шлюб зазнає краху.
- Чому?
— Керол — лесбіянка... А я ні.

Навіщо приходить вітер? Щоб замістити сліди там, де ми йшли. Щоб ніхто не подумав, що ми живі.

Вони не знають, що ми знаємо, що знають, що ми знаємо!

— Скажіть, Олексію Сергійовичу, чи готові служби нашого міста до зустрічі весни?
— Не готовий... говорити за всі міські служби, бо весна — це... це не тільки, так би мовити... цвітуть, співають та пахнуть.

- У мене своя голова на плечах є.
— Своя голова не їсть, а їсть.

— Ти демон!
— Не будь расистом...

Одні носять за пазухою камінь, інші — книжку.

Мені ніколи читати газети. Та й листоноша кидає їх на мінне поле.

Вам належить вибирати між цим світлом, тим світлом та Австралією.

Навіщо відокремлювати себе від коханих стіною брехні?