— З тобою завжди найманець?
- Ні. Зазвичай їх зі мною двоє.

Якщо ти розіб'єш йому серце, я розіб'ю тобі обличчя.

- Я обожнюю Париж!
— Ти ніколи не був у Парижі.
— Але я знаю, що покохаю його, коли опинюся там.

Усім добре не буває. Якщо комусь в одному місці добре, то в іншому місці обов'язково погано. Якщо ти хочеш, щоб іншим було добре, потрібно, щоб тобі було погано.

Я раніше ніколи не давав ім'я  кораблю. Але, я дав йому найкрасивіше ім'я: Jenny.

- Як ви поживаєте?
- А ви?
— Я спитав першим, тому Ви відповідаєте першим.
— А я запитала друга, і я відповім другий.

Ми ніколи не ховаємо померлих. Не до кінця. Вони залишаються у наших душах. Така ціна життя.

— Пам'ятаєш Попелюшку? Гарбуз перетворюється на карету, а миші - на коней.
— Чувак, а ще педерастічніший ти бути не можеш?... Не здумай відповідати.

Це я вдало зайшов.

Мені потрібні були зміни, мені потрібно було стати кимось новим. Ти мав таке почуття? Я більше не хотіла бути невидимою. Я збиралася все змінити. Відірвати минуле та залишити позаду. Я хотіла працювати старанніше, стати розумнішою та сильнішою. Адже ти не можеш змінити інших, а змінити себе можеш.