Ніщо дійсно важливе не може бути в тягар.

Добре, коли грошей більше, ніж розуму.

Спокійніше, Білле, а то твій передчасний інфаркт зіпсує мені відпустку.

— Що, тут ми житимемо?
— Тут ми насолоджуватимемося життям.

— Мене звуть Іві.
- "Іві"... "І", "Ве", "І"... Ну так, звичайно!.
- В якому сенсі?
- У тому сенсі, що я, як і Господь, не кидаю кістки і не вірю у випадкові збіги.

Чим уважніше дивишся, тим менше бачиш.

— Ти шкодуєш, що не одружився з Сарі?
- Звичайно ні, ми в дитинстві бігали з нею голяка! Вона  просто як... ну, як частина краєвиду!

Якщо вже мріяти, то по-великому.

— Іноді, побачивши когось на відстані, починаєш фантазувати. А побачивши його поряд із собою, раптом починаєш шкодувати про все.

— Порізався, коли голився?
- Так.
- Бритва стара?
- Обличчя старе.