— Знаєш, я завжди думав, що напишу книгу, яка змінить погляди людей на спорт, як« Людина, яка змінила все» чи«Фаворит». Але натомість я пишу книгу про хлопця, у якого два таланти: ловити м'ячі і не ловити хламідії. — Я фотографую гамбургери. Знаєш у коледжі я хотів бути Енні Лейбовіц чи Річардом Аведоном, знімати людську суть, а зараз я роблю гарним фаст-фуд, щоби американці товстіли. Я не творець, я торговець смертю.
— Вибачте, Грицько сказав, що ви найкращий слідчий на даний момент у цій будівлі. — І він має рацію. На сто відсотків. Хтось у відпустці, хтось у справах, хтось у прокуратурі. А я тут єдиний. Отже, по-любому найкращий.
Не смійте так говорити про батьків. Вони не труси! Думаєте, я сміливий через гармату? Ваші батьки сто разів сміливіші, тому що вони відповідальні за вас і ваших матерів. Це важка ноша. Вона тягне їх до землі. І їх ніхто не примушує. Вони роблять це з любові до вас. Мені ніколи не вистачало на це сміливості. Працювати, як мул, не знаючи, чим це скінчиться. Це і є справжня відвага. Тож я ніколи не брався за це. І ніколи вже не візьмусь.