Часом доля, зачинивши двері, відчиняє вікно.

Салаги, звісно. Але ж у хлібальник отримали по-дорослому!

Сьогодні мене звинуватили багато в чому. Думаю, настав час хоч щось із цих звинувачень насправді втілити в життя.

— Щось не зрозумію — ти геній чи псих?
— Ну, наче це одне й те саме.

Сантіно, підійди. Що з тобою? Через твої амурні справи ти скоро зовсім без голови залишишся? Ніколи не кажи чужим, що ти думаєш.

Твій драккар лежить на дні,
Серце полум'ям горить.
І прохолодні води у морі,
Але душа не знає горя.
День прийде, настане година.
Смерть чекає на кожного з нас!

— Вони погодилися на лікування?
— Звичайно, ми ж лікарі. Вони [пацієнти] вірять усьому, що ми говоримо.

Солдатська заповідь: подалі від начальства, ближче до кухні. Потопали.

— Знаєш, яка між нами різниця?
- Яка?
— Ти хочеш, щоб я стала твоєю нареченою.
- Так.
— А я хочу стати твоєю вдовою.

— Якщо вона  Роза Тайлер, то це хто?
- Її мати.
— Ви мандруєте з її матір'ю?
- Він мене викрав.
— Коли Торчвуд писатиме мою повну біографію, прошу не згадуйте, що я борознив час і простір з її матір'ю.