Мені здавалося, вік робить гострішими почуття. Включаючи горе.
(Мені здається, вік робить почуття глибшими. І горе теж.)

Все постійно змінюється... І це хрінова.

- Ти в порядку?
— Так, я тримав усе під контролем.
— Ти ховався за тістечками!

Треба знайти те, що робить людину цілісною, хоч би яким безумством це не здавалося.

Я хоч спробував, та чорт забирай?! Хоча б спробував.

Краса сяє у власних очах спостерігача.

— То це люди?
— Були людьми, поки їх не позбавили всього людського. Це живий мозок у кібернетичному тілі зі сталевим серцем і без будь-яких емоцій.
— Але чому ж без емоцій?
— Бо це боляче.

- Я не люблю загрози.
— Хто вам загрожує?
- Я не Нед Старк, і розумію правила цієї гри.
— Нед Старк був людиною честі.
— А я ні. Будете мені загрожувати, я скину вас у море.

- Роуз, друже. Адже я цей замок легко зламаю.
- Не ламай.
- Гаразд.

— Я твоя... я була твоя дівчина.
— Це слово не виражає й десятої частки того, що ти для мене означає.
- Партнерка. Коханка.
- Кохана. Кохана.
- Прибиральниця. Банк.