— У тебе такі ямочки на щоках.
— Це ніздрі!

— Ти справді думаєш, що стосунки мають бути такими складними?
— Про примітивних вірші ніхто не складає.

За будь-якого розкладу, шлюб — це лотерея.

— Давай сім'ями обзаведемося... Ну, час уже, а то чого ми з тобою холостуємо? Ти одружишся з Зиминою, я з Настюхою.
— А чого одночасно?
— Разом не таке страшно.

– Ми знову втрьох як у старі добрі часи. Брат, котрий надто любив мене, і брат, який недостатньо любив мене.
– І егоїстична повія, яка любила лише себе.

Ти мав рацію, як би страшно не було, іноді треба покластися на долю.

Кожен із нас – це«один», але всі ми разом – це«ми»! І ми все тут перевернемо!

- Фальшивий маршал, липова кредитка. У тебе є хоч щось справжнє?
- Сиськи.

- Ти що, ідіот?
- Ні, сер. Я мрійник!

— Ким я для вас?
- Скарбом!