Як ти ще тримаєшся? Якби я дізнався, що у моєї мами рак, то я вже валявся під стійкою бару.

- Під цю пісню важко танцювати.
- Ну що ж. Якщо під цю пісню не можна танцювати, то можна просто постояти.
- Ти говориш не правду.
— Іноді просто хочеться танцювати під музику, яку чуєш.

— Ти помер двадцять років тому і все ще даєш мені уроки.

— О, це моя обручка! Кільце, що співає, яке не знає невдач! Це доля! Одягни його на палець, одягни!
— Ну добре, я його приміряю... Адже я незаміжня?
— Це можна виправити — нашій дитині потрібен батько.
- Я не збираюся заводити дітей!
- Занадто пізно...

Чоловіки, де тут беруть у морські котики? Бо до стройбату в мене немає  ніякого настрою. З дитинства не виношу безкоштовної фізичної праці.

Хочеш бути найкращим — значить маєш перемогти кращого!

- Я сподівалася, може, ти поговориш із Арчі. Можливо, він переконає Фреда на продаж.
- Так, звісно, ​​мам, без проблем. Я просто маніпулюватиму Арчі через секс, щоб він виконував мої веління.
– Поки що ти все контролюєш.
– О боже, мам, я пожартувала!

Я ось думаю, отруту відразу чи все-таки душ прийняти?

Дух міцний, але тіло слабке.

Твій вибір уже зроблено. Тобі лишається його усвідомити.