— У вас з красенем кохання.
— А що у вас із Берком?
- Ми у Швейцарії! Там нейтрально і добрий годинник.

Мова - це добре, але це не єдиний шлях до розуміння. Адже є ще зір, нюх, дотик.

Ностальгія спокушає. Нам важко позбавлятися спогадів, тому що ми думаємо, що спогади – це реальність. Але це не так.

— Навіщо ти заліз на дах?
— Я вчуся перемагати страх.
- Страх не треба перемагати. Він підказує десь межі. Страх - це добре.

Людина створює монстра, монстр вбиває людину, інша людина вбиває монстра - це класика.

Після смерті ти не пам'ятаєш, що був живий раніше.

Послухай, пара розпадається, тому що люди, засліплені пристрастю, не до кінця чесні перед собою.

Статистика - це наука, вона  не терпить приблизності.

У кожного з нас у житті є люди, без яких ми не уявляємо свого існування. Сама думка про те, що вони можуть зникнути, приводить нас у жах. Ми сліпо любимо їх і готові нескінченно довго заплющувати очі на їхні помилки та провини. І це відбувається доти, доки в нас живе віра в цю людину. Але втративши її одного разу, ми розуміємо, що замість нього всередині залишилася лише порожнеча.

— Якщо це сон, то можеш не знімати чоботи та шпагу, якщо не сон...
— Це сон.