— Я завжди знаю, куди лечу.
- Так? І куди ж, Бродсайде?
- Я лечу бомбити лінкор!
— Точніше курс намітити неможливо.

— Іноді ти просто сволота.
- Так. А ти добрий хлопець.
- Я хоч намагаюся.
— Ну, коли намагаєшся, можна робити що хочеш.
— А коли ти не намагаєшся, можна що хочеш говорити.
— Нам разом все підвладне! Можемо правити світом!
- * Багатозначне зітхання *

Кохання — випробування для того, хто її дочекався, бо її не можна ні віддати, ні продати, ні вбити.

Я втратила того, кого дуже кохала. Його відсутність була дуже відчутною, це було нестерпно. Тому я заповнила порожнечу злістю. Жалі стали шрамами.

- Ви Фаррел?
- Так точно. Майстер-сержант Фаррел.
- Майстер-сержант, ви американець.
- Ні, сер, я з Кентуккі.

- Як плече?
- Розкішно!

Поняття у тому, кого можна любити згодом змінюються. Незмінний лише наш потяг до тих, кого ми бажаємо.

Кожен надлишок шкідливий. Навіть кохання.

— Навіщо ви?
- Закоханий.
— А чому через паркан?
— Від почуттів.

Знаєте, ви чудовий брехун. Більшість людей підсвідомо подають сигнали про нечесність. А у вас нічого. Жодного внутрішнього конфлікту. Зазвичай це ознаки феномена, який психоаналітики люблять називати психопатією.