— Сьогодні прийде СЕС, а в тебе тут знову бардак.
— Де бардак? [кладе тисячну купюру] Подивися, яка чиста полиця! Маленькі гроші вирішують великі проблеми.
— Якби в тебе на кухні був порядок, ми не платили б ці«маленькі» гроші.
— Дорогуша, ми не платили б тільки за однієї умови: якби на кухні ніхто не готував, а в залі ніхто не жер. Зрозумій, у цій країні порушення шукають не для того, щоб їх усунули, а для того, щоби за них платили.
— Я вже 20 днів 6 годин 16 хвилин і 24 секунди чекаю на тебе тут.
— Я на тебе 18 років чекала і те, як бачиш, не скаржуся!
І я, як завжди, немов тінь ішов за цікавими для мене людьми. А цікавили мене тільки божевільні, одержимі жаданням жити, говорити, ніколи не знати спокою, ті, хто ніколи не позіхають і не говорять банальностей, а горять, горять, горять, як римські свічки вночі.
— Ти мені більше подобався, коли ненавидів усіх.
— Я й зараз усіх ненавиджу, просто мені подобається, що я їм подобаюсь.
Через місяці задоволення кожної своєї дивної забаганки, тільки заради відчуттів, Хайбері захотів більш екзотичних насолод. Кульмінація хвороби в самому перекрученому пориві всіх часів — потреба випробувати справжнє кохання.
Пам'ятаєш, я сказала, що найважливіше навчитися вірити, а ти помовчав і відповів, ні, найважливіше навчитися прощати.
— Слухай, ти не знаєш, що таке«елізіум»?
— Не знаю, мабуть, ліки якісь.