У житті можливі лише дві трагедії. Перша – не отримати того, що мрієш. Друга – отримати.

- А ти куди зібрався?
- Нафіг.

Мила, Карен.
Якщо ти читаєш це, то значить, у мене все ж таки вистачило сміливості відправити листа. Тим краще. Ти знаєш мене не дуже добре, але якщо ти дозволиш мені почати — я безупинно розповідатиму про те, як мені важко писати. Але ці рядки даються мені навіть важче, ніж зазвичай. Не знаю, як це сказати, так що скажу прямо. Я зустрів жінку. Випадково. Я не прагнув цього, не шукав любові. Так склалися обставини. Вона  щось сказала. Я відповів. І серед нашої розмови я відчув, що хочу провести з нею решту життя. Тепер я більш ніж впевнений у цьому почутті. Можливо, вона  та сама, єдина. Вона абсолютно божевільна. І викликає у мене усмішку досить нервичну. Вона  життєво потрібна для мене. Вона  це ти, Карен. Це гарна новина…
Погана в тому, що я не знаю, як бути з тобою разом зараз. І це шалено мене лякає. Тому що, якщо ми не будемо разом зараз, мені здається, ми загубимося назавжди. Це величезний страшний світ, де все кипить і змінюється. А люди заплющують очі і втрачають момент. Момент, який може змінити все.
Я не знаю, що буде з нами. І не можу сказати, чому ти маєш вірити такому як я. Але, чорт, ти приємно пахнеш, пахнеш домом. І ти вариш чудову каву. Це також треба враховувати. Правильно?
Подзвони мені.
Невірний тобі Хенк.

Доля ніколи не грає у короткі ігри.

Мафія думає лише про себе.

Життя надто коротке, щоб дотримуватися правил.

- Кава будеш?
- Так.
- Тобі в чашку чи на голову?

— Допіндере, здається мені, у твоє таксі я сьогодні не випадково сів.
- Так, сер, Ви його викликали.

Люди, яким ви не подобаєтеся, бувають двох типів. Це або дурні, або заздрісники.

Весь світ продажний. Платити чи брати плату — ось у чому питання.